Він міг залишатися за кордоном, будуючи успішне життя в мирній країні. Але коли над Україною нависла загроза, 23-річний чоловік обрав інший шлях — шлях воїна. Сьогодні сержант на позивний «Цербер» навчає інших виживати та перемагати, бо точно знає ціну кожної помилки на фронті.
Повернення, щоб захистити
До повномасштабного вторгнення він працював на будівництві за кордоном. Проте досвід строкової служби та внутрішнє відчуття обов’язку не давали спокою. Коли почалася велика війна, він не шукав виправдань — він шукав спосіб потрапити до лав Збройних Сил.
Шлях до війська виявився непростим. «Занадто молодий!» — таку відповідь він чув неодноразово. Але наполегливість взяла гору, і невдовзі молодий чоловік уже був на передовій у складі 68 окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша.
Шлях крізь вогонь
Пекло боїв на Луганщині, Донеччині та Харківщині загартувало сержанта. «Цербер» став одним із тих, на кому тримається стійкість нашої оборони. Проте війна лишає шрами: у вересні 2023 року він отримав тяжке поранення. Після тривалого та складного лікування перед ним стояв вибір. Він обрав — повернутися.
Головна нагорода — врятовані життя
Сьогодні «Цербер» — інструктор. Його поле бою змінилося, але відповідальність лише зросла. Тепер він передає безцінний бойовий досвід новобранцям. Кожне успішне повернення побратимів із «нуля» без втрат — це його особиста перемога.
«Головне завдання – навчити так, щоб вони не повторювали наших помилок», — підкреслює сержант.
Він не просто викладає тактику чи стрільбу — він навчає виживати в умовах, де секунда зволікання може коштувати життя.
Мрії про мир та власний дім
Попри суворий позивний та важкий воєнний досвід, у душі «Цербер» залишається будівничим. Його найбільша мрія після Перемоги — повернутися до мирної професії. Але цього разу він будуватиме не для замовників за кордоном, а для власної родини.
Найбільше сержант прагне повернути дружині час, який у них забрала війна. Проте зараз його місце тут — у строю. Він переконаний: його обов’язок — завершити цю боротьбу зараз, щоб не залишати її у спадок своїм дітям.
Сергій Вітер
